Револю́ція на грані́ті (або Студе́нтська револю́ція на грані́ті) — кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в УРСР. Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.
Ідея проведення акції, основою якої мало стати студентське голодування, виникла влітку в київській УСС, яку підхопило «Студентське Братство Львівщини». Добрі стосунки між членами організацій та високий рівень організаційної підготовки стали запорукою успішного проведення акції. Одностайно визначили день початку акції, форми, методи, вимоги.
Зокрема, кияни висунули три основні вимоги: перевибори ВР УРСР, націоналізація майна КПУ та ЛКСМУ, не допущення підписання нового союзного договору, а львів'яни додали ще дві: відставка Масола та прийняття рішення про військову службу громадян УРСР виключно в межах республіки. Маркіян Іващишин пояснив першу вимогу тим, що завершення акції має бути ознаменоване якоюсь вагомою жертвою з боку органів влади, адже решту вимог неможливо було виконати одразу, була потрібна демонстрація капітуляції.
Суперечливим був і сам стрижень — голодування — особливо серед киян, але врешті решт студенти досягли згоди. Як згадує Михайло Свистович, який спочатку вважав проведення акції невчасним, що голодування є таким засобом, який можна використати лише один раз, бо потім до нього звикають, але для України це був нонсенс, то ж, відповідно, доволі потужний інструмент.
Студенти розуміли, що суперечність може підірвати успіх акції, тому після обговорень просто об'єднали вимоги. Акцію планували розгорнути на площі Жовтневої революції, розгорнувши наметове містечко.
Одноголосно прийняли рішення про вибір співголів, якими стали Олесь Доній (голова київської УСС), Маркіян Іващишин (голова СБ Львова) та Олег Барков (голова Дніпродзержинської УСС), хоч, як згадує Володимир Гінда, троє співголів було лиш де-юре, де-факто лідерами були Іващишин та Доній.
Про ці події згадали в школі протягом 02 – 12 жовтня на виховних годинах, уроках історії курсу „Я в світі”.
