Сьогодні 24 лютого 2023 року. У цей день рік тому почалася повномасштабна війна. Насправді всі ви знаєте, що війна йде вже дев’ять років. За останній рік ми всі переживали багато складних подій. Цей рік був дійсно важким для українців. Шкода, що нам із вами довелося через це проходити. І ми пишаємось вашою силою, мудрістю, стійкістю. Ми всі вдячні ЗСУ! Все буде Україна!
Якби нам хтось сказав,
що прийде лихо й розділить
нас не навпіл, а на чверть,
ми б розсміялись стиха,
сказавши, не верзи таке.
Аж ось і рік спливає
цього жаху ,кровопролиття і
смертей сповна.
Війна постукала у кожну шибку,
покликавши із хати всіх, хто є.
І потяглись вервечки і до Польщі,
в Німеччину чи навіть за крайсвіт.
Хтось тихо плакав у куточку,
зруйнованої школи вщент.
Хтось витирав сльозу у Львові,
були й такі, що плакать не могли,
бо гідні ми нащадки свого роду,
не плакать треба нам, а все робить.
Хто як міг, кому було по силі,
уроки ми проводили тоді,
раділи березню, а потім травню,
плекали мрії про мирні літні дні.
Сьогодні сильні, як ніколи нині,
готові вчити діток як завжди.
Та тільки сивини побільшало
на скронях та павутиння зморшок на чолі.
Та то усе нічого,
придбаєм крем і різне молочко.
Хай буде мир, тоді і
зморшок стане менше,
складем валізи і майнем у Крим!
@автор Валентина Анатоліївна Сідашенко
