Офіційний сайт школи №5 м.Слов'янськ

Процес реформування системи освіти України потребує суттєвого оновлення змісту та технологій навчання математики, створення оптимальних умов для розвитку особистості в процесі навчання, тобто перехід на особистісно орієнтоване навчання. Сьогодні процеси гуманізації та гуманітаризації шкільної освіти внесли суттєві корективи в організацію навчання на уроках математики. Сучасний учитель повинен глибоко усвідомити, що важливою умовою ефективності педагогічного процесу є особистісно орієнтовані освітні технології, які враховують вікові та індивідуально-психологічні особливості учнів.

Значна кількість основних методичних інновацій у математиці пов'язана із застосуванням інтерактивних методів навчання. 

Сучасні вимоги до формування особистісного підходу поступово визначалися у дослідженнях таких відомих психологів як К.О. Абульханова-Славська, О. Г. Асмолов, В.В. Давидов, В.О. Моляко, І.М. Проколієнко, Сточім, В. О. Татенко, Т. М.Титаренко, І.С. Якиманська, , В. В. та ін.

У 70-90-ті роки питання необхідності особистісного підходу у психології та педагогіці неодноразово порушувались у працях Д. Беха, І. С. Кона, В. О. Сухомлинського, А. В. Петровського, Б. О. Федоришина та ін. У технологи особистісно-орієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який в традиційній педагогіці майже не враховувався - суб'єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до школи в конкретних умовах сім'ї, соціокультурного оточення, в процесі сприймання та розуміння нею світу людей та речей.

Освітній процес будується на навчальному діалозі учня й учителя, який направлений па спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов'язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих навчанням.

Оскільки центром усієї освітньої системи в цій технології є індивідуальність дитини, то її методична основа полягає в Індивідуалізації і диференціації навчального процесу. Початковим пунктом будь-якої предметної методики є розкриття індивідуальних особливостей і можливостей кожного учня. Потім визначається структура, в якій ці можливості оптимально здійснюватимуться.

Одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Це вимагає розроблення і наукового обґрунтування змісту і методики організації навчально-виховного процесу. Тому сучасна педагогічна наука і практика зосередили увагу на пошуку таких технологій навчання, які б забезпечували всебічний розвиток особистості школяра, сприяли його самовираженню. Наслідком таких пошуків є нові технології навчання.

Останнім часом у навчальних закладах набули поширення технології навчально-виховного процесу, які ґрунтуються на використанні новітніх електронних засобів, насамперед ЕОМ. Мета HIT полягає у підготовці учнів до повноцінної діяльності в умовах інформаційного суспільства.

Основними завданнями нових інформаційних технологій навчання є: інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості; побудова відкритої системи освіти, яка забезпечує кожній дитині можливість самоосвіти; системна інтеграція галузей знань; розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативної діяльності; формування інформаційної культури учнів; розвиток експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності; реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки, користувачів засобів нових інформант них технологій).

• Визначення загальної мети уроку залежно від місця даного заняття в програмі та її конкретизація залежно від різних етапів уроку.
• Конструювання дидактичного матеріалу різного типу, вигляду й форми, визначення мети, місця й часу його використання на уроці.
• Добір і організація дидактичного матеріалу, який дає змогу ви­являти індивідуальну вибірковість учнів щодо змісту, виду й форми навчального матеріалу, що полегшить його засвоєння.
• Обмірковування вчителем можливостей для самовияву учнів.
• Планування різних форм організації навчальної діяльності (спів­відношення фронтальної, індивідуальної, самостійної роботи).
• Планування спостережень за школярами (процедур характеру відстеження).
• Продумування чергування видів робіт, типів завдань для зниження втомлюваності учнів.

Ми висловили тут ті рекомендації до підготовки й проведення осо­бистісно орієнтованого уроку, які, на наш погляд, є найважливішими. Деякі з них, природно, відомі кожному вчителю, їх він використовує в щоденній роботі.

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.

Метоюособистісно орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

Урок в особистісно орієнтованій системі навчання підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель. Для цього вчитель, працюючи з класом у полілоговому режимі виділяє різні індивідуальні значеннєві (семантичні) "коди" та, спираючись на них відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту знань, що підлягають засвоєнню.

Загальнопедагогічні

1. Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.

2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

3. Орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва.

4. Орієнтація на особистісні досягнення учнів.

5. Тривимірне навчання.... 

Технологія особистісно орієнтованого уроку складається з таких основних "вузлів":

І. Етап орієнтації

Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу. Орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться, в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо). Опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

ІІ Етап визначення мети

Визначення разом з учнями особливостей значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (що може дати робота учня саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя).

Визначення показників досягнення поставлених завдань (які знання , уявлення, способи діяльності про це свідчитимуть).

Методи і засоби реалізації першого та другого етапів : актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, "мозковий штурм" формування пізнавального інтересу тощо.

Грінченко Л. В. є керівником творчої групи «Моделювання сучасного уроку на засадах особистісно-орієнтованого навчання в умовах школи сприяння здоров’я».